16 березня 2022 року назавжди закарбувалося в нашій пам’яті як дата невимовного горя. Драмтеатр, який десятиліттями був осередком культури, перетворився на останній прихисток для сотень маріупольців. Підвали театру стали домівкою для родин, які рятувалися від обстрілів. Марне звернення до людяності: велетенські написи «ДЕТИ» біля будівлі мали б стати щитом, але стали лише німим свідченням того, що для ворога немає нічого святого. Сьогодні ми схиляємо голови в жалобі. Ми не маємо права забути жодне ім’я та жодну зруйновану мрію. Кожна свічка, запалена сьогодні, — це обітниця пам’ятати правду. Вічна шана загиблим. Сил та витримки тим, хто втратив найдорожчих.