Кажуть, що час стирає грані, а пам’ять згасає під тиском нових подій. Але є імена, які не просто залишаються в історії, а стають частиною нашого ДНК. Тарас Григорович Шевченко — це не лише портрет у рушниках чи параграф у підручнику. Це жива енергія, яка сьогодні, у часи великих випробувань, звучить гучніше, ніж будь-коли.
Нещодавно ми мали за честь доторкнутися до цієї вічності — відбувся захід, де кожен із нас зміг відчути себе справжнім нащадком Кобзаря, декламуючи його безсмертні вірші.