21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд і найсильніший інструмент збереження та розвитку нашого матеріального й духовного спадку. Це свято не лише нагадує про культурне розмаїття і багатомовність світу, а й про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні. У шкільній бібліотеці діють виставки «Живи, рідна мово, у творчому слові!» та «Не бійся заглядати у словник». Із п’ятикласниками проведено інтелектуально-розважальну гру «Я знаю українську!»

 

У першу середу лютого світова спільнота книголюбів відзначає Всесвітній день читання вголос. Це свято зініціював у 2010 році Міжнародний освітній проєкт «LitWorld».
Ця подія має за мету заохочення людства, а найбільше – молодого покоління, до читання книг. Крім того, свято надихає до спілкування та обговорення прочитаного з родиною та друзями. З п`ятикласниками проведено інтерактивну гру «Читати — це модно!» Шестикласники читали та обговорювали повість Володимира Арєнєва «Сапієнси», використавши «Шість капелюхів критичного мислення»

22 січня в Україні відзначають День Соборності. У цей день варто згадати дві важливі історичні події. 1. Підписання IV Універсалу Центральної Ради, яким проголосили незалежність УНР у 1918 році. 2. Проголошення Акта Злуки Української народної республіки та Західноукраїнської народної республіки в 1919 році (возз'єднання українських земель в одну державу). Ще у 1919 році українці засвідчили, що не існує окремо східної та західної України — існує єдина незалежна Українська держава. Сьогодні ми вкотре довели, що вміння об'єднуватися робить нас непереможними. Як і 105 років тому, ми стоїмо пліч-о-пліч, захищаючи та шануючи інтереси нашої держави та її громадян. З Днем Соборності, шановні українці! Переможемо! Слава Україні!

Ім’я Марко Вовчок переносить нас у ту далеку епоху, яка була осяяна генієм Шевченка. Вже пролунала перша свідома літературна думка Котляревського; вже пробуджений був творами Квітки в українському суспільстві інтерес до життя й долі селян тощо. І ось в такий час культурного пробудження з’явилась надзвичайна жінка, яку сам Шевченко називав «своєю донею», яку в присвячених їй віршах він вважає «кротким пророком» – Марія Марковичева (Марія Вілінська), що писала під ім’ям Марко Вовчок.
Письменниця, майстриня психологічного оповідання, казкарка, перекладачка та мандрівниця. Уславила своє ім’я як авторка творів про історичне минуле України, зокрема кріпаччини та поневоленого стану жіноцтва часів панщини. Марко Вовчок відома своєю активною участю в українському національному русі та боротьбі за рівноправ'я українців. Вона була однією з перших жінок-письменниць, яка висловлювала свої ідеї у сфері гендерної рівності та визначала роль жінки в суспільстві.
Марко Вовчок походила із дворянської родини. На формування поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім’ях родичів. У салоні її тітки збиралися відомі письменники, там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, українським фольклористом і етнографом Опанасом Маркевичем. Вважається, що саме він прищепив письменниці любов до української мови та культури, бо рідною мовою Марії була російська. Але знала вона близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька тощо.
Успішно Марко Вовчок використала різноманітність жанрів, чим гідно збагатила українську прозу. Авторський спадок Марка Вовчка сформовано тритомною збіркою творів «Народних оповідань».До цієї уславленої тріади увійшли такі оповідання, як «Панська воля», «Горпина», «Три долі», «Ледащиця», «Кармелюк» та «Невільничка». Окремо надрукованими повістями було видано «Інститутку» (1862), «Чортову пригоду» (1860) та «Від себе не втечеш» (1862).
Із творчістю Марка Вовчка зросла міжнародна роль української літератури. Ще за життя її твори, починаючи з 1859 р., з’являлися в чеських, болгарських, польських, сербських ,словенських перекладах, виходили у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.
До 190-річчя Марко Вовчок виставка-пошана «Наче піснею говорить…» знайомить наших читачів з творчістю видатної української письменниці.

 

Згідно зі стратегією розвитку читання на період до 2032 року "Читання як життєва стратегія" з 4 до 10 грудня 2023 року Український інститут книги ініціював проведення Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію "Національний тиждень читання". Мета цієї акції — консолідувати українське суспільство навколо читання як тренду. Її цьогорічне гасло — "Бути своїми". Здобувачі освіти Погожокриницького ліцею активно долучилися до акції. У бібліотеці ліцею створено виставку матеріалів «Талант, що прагнув до зірок» (до 130-річчя Миколи Хвильового).
Для здобувачів освіти було проведено багато цікавих заходів: зустріч у літературній кав’ярні «Гостини у літературних героів (4,6,8 класи), творчі роботи «Соціальна мережа для автора» (9 клас), «Відгук на книгу. Карта запитань» (6 клас) , літературне лото (5 клас), колективна співпраця «Я люблю читати» (3 клас), «Казкотерапія» (2 клас), акція «Теплі обійми улюбленої книги» (4 клас), цікава година «Ми - нація, яка читає! Ми - непереможні!» (1,3 класи), урок-реклама буктрейлерів «Новинки для дітей» (5 клас), лялькова вистава (1 клас), бібліотечний квілт «Моя улюблена книга» (5-6 класи), круглий стіл «Краплини історії: шлях безумної подорожі» (до 130-річчя Миколи Хвильового) – 10-11 класи. Підготовлено відео для онлайн-марафону «З книгою до Перемоги» (6 клас). Нехай читання нас усіх об'єднує! Будьмо своїми! Читаймо разом!

Оля Русіна «Абрикоси зацвітають уночі» (уривок). Читають Бабак Поліна та Бойко Каріна, учениці 6 класу Погожокриницького ліцею Роменської міської ради Сумської області.

День "Давайте обіймемося" відзначається 4 грудня. Обійми - це чудовий спосіб висловити свою любов і підтримку, а також вони допомагають нам почуватися добре.
Тому учні 4 класу доєдналися до акції " Теплі обійми улюбленої книги" в рамках проведення Національного тижня читання. Адже книги - найкращі друзі.

У період з 4 до 10 грудня в Україні проходить Національний тиждень читання. Захід ініціював Український інститут книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України. Мета заходу - залучити українців до читання, купівлі та дарування книжок, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні, та бібліотеки. Гасло цьогорічного тижня "Бути своїми". У Погожокриницькому ліцеї цей тиждень розпочався із зустрічі у кав’ярні «Серед своїх». Літературних героїв зустрічали учні 4, 6, 8 класів.

 

 

 

25 листопада – 185 років від дня народження Івана Нечуя-Левицького (1838–1918), українського письменника, етнографа, фольклориста, перекладача, педагога. Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити «непочаті рудники» українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства. Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання трагічного з комічним зробили твори автора справжніми перлинами української прози. Кращі твори письменника увійшли в золотий фонд класичної спадщини української і світової літератури. Цього року відзначають ювілеї його повісті:

• 145 років від часу видання соціально-побутової повісті «Микола Джеря», яка присвячена Миколі Лисенку. Твір було написано у 1876 році та видано в 1878 році. Повість оповідає про поневіряння кріпака Миколи Джері, який, виступаючи проти несправедливості, тікає зі свого села, покинувши родину, та скитається усе життя.

• 145 років від часу написання реалістичної соціально-побутової повісті «Кайдашева сім'я́» (1878) та вперше надрукованої 1879 року у львівському журналі «Правда». За словами Івана Франка, повість «Кайдашева сім’я» належить до «найкращих оздоб українського письменства».

Сьогодні нам болісно і тяжко. Здається, немає виходу. Та гумор допомагає. Ще й як. Можливо, не всі його розуміють, тим паче не всі вміють його створювати. А він умів. І тому й досі йому немає рівних. Йому – Остапові Вишні. Заборона на творчість, концтабір, загроза смерті – далеко не всі перепони, які довелось подолати письменнику. Чимало втрат зазнав він, проте дещо було просто неможливо втратити – його оптимізм. Він ніколи не показував свого відчаю і тим паче свого болю. Відповідальність перед людьми завжди була для нього на першому місці. «Не маю я права щодня не писати, бо який тоді з мене письменник?», - розмірковував Павло Губенко. Універсальна постать українського письменника продовжує залишатися загадкою для читача. Проте звання «чародія сміху» Остап Вишня, безперечно, отримав недарма.

У день народження видатного українського письменника до вашої уваги 5 цікавих фактів про улюбленого українського гумориста:
- Остапа Вишню насправді звали Павло Губенко, і народився він на одному з хуторів біля села Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії (тепер Сумська область Охтирський район) у листопаді 1889 у багатодітній родині (у батьків було 17 дітей, і всі вони отримали гідну освіту).
- Гумористичний хист у нього був від мами Параски. Вона добре співала, була дотепною та сипала жартами-примовками.
- Чому він обрав саме такий псевдонім? Кажуть, він просто дуже любив вишні.
- Вишня був переконаний, що сміх має здатність зцілювати організм від недуг. Сам же він прожив недовго – 66 років. Далися взнаки стреси: розстріл брата, також письменника – гумориста Василя Чечвянського, арешт і ув’язнення на 10 років ще одного брата – Павла, та й самого Остапа Вишню ще в 1933 році запроторили до ГУЛАГу і звільнили аж в 1943 році. Арештували його, звинувачуючи в підготовці замаху на партійного діяча Постишева, на що він сказав слідчому НКВС: “Чому б вам не звинуватити мене у зґвалтуванні Клари Цеткін?”.
- Цікавим є й епізод, унаслідок якого йому якимось дивним чином вдалося уникнути розстрілу: коли приходить наказ про його розстріл, виконання затягується через погодні умови. А поки готують страту, керівника табору самого розстрілюють, а документи та наказ про покарання Остапа Вишні якимось дивним чином зникають. Не інакше, як доля захистила свого обранця.